Муай та північ Ланна

Місто, засноване королем Ланни

Чіангмай, чия назва означає «нове місто», було засноване 1296 року як нова столиця Ланни, змінивши Чіанграй. Його засновником був Манграй, перший король Ланни, який раніше підкорив монське королівство Харіпунчай. Королівство Ланна, що охоплювало територію сучасної північної частини Таїланду, проіснувало з XIII по XVIII століття; «Хроніка Чіангмаю» називає його Мианг Ланна — країна мільйона рисових полів. Брама Тха Пхае, східна брама старого міста, була вперше зведена за правління Манграя, хоча та брама, яку ви бачите сьогодні, є реконструкцією 1980-х років.

Муай у законі Манграя

Найдавніше відоме письмове вживання слова «муай» зустрічається в рукописах на пальмовому листі північнотайською мовою: у звичаєвому праві, ухваленому за короля Манграя 1296 року. У розділі 7, у статті про вісімнадцять видів сварки, згадується тайське бойове мистецтво муай — перша така згадка в королівстві Ланна. Тайські історичні джерела також називають Манграя серед визначних учнів школи Само Кхон, яку, за переказами, заснував у VII столітті відлюдник, що навчав бойових мистецтв, стрільби з лука та поводження зі слонами й кіньми.

Король, який загинув на ринку

Зв'язок Манграя з комерційним життям Чіангмаю має курйозне завершення. За переказом, він помер у місті під час грози, уражений блискавкою, коли перебував на ринку, 1311 або 1317 року. Це радше оповідь, ніж доведений факт, але вона нагадує, що ринки були частиною Чіангмаю від самого його заснування. Сьогоднішній Нічний базар має іншу історію: він починався як ринок, що належав китайським купцям, і зростав разом із появою нових комерційних будівель, доки не опинився у власності багатьох господарів, здебільшого тайців.

З півночі до Сіаму

Незалежність Ланни тривала недовго. 1558 року вона стала васальною державою династії Таунгу, 1775 року відійшла від бірманської залежності до Сіаму, а 1776 року була приєднана Сіамом за Таксина. Протягом пізніх 1800-х сіамська держава поглинула королівство, реорганізувавши його як Монтхон Пхаяп з 1874 року; до 1909 року Ланна перестала існувати як окреме політичне утворення. Тож північний муай стародавнього королівства влився в національну історію, а сучасний вид спорту, який ви спостерігаєте на базарі, взяв свої правила з розвитку в Бангкоку, а не в Чіангмаї.

Королівський інтерес і перші ринги

Король Чулалонгкорн, Рама V, який зійшов на престол у 1868 році, особисто цікавився муай, започаткував загальнонаціональні турніри та дарував переможцям шляхетні титули. У 1910 році він запросив бійців із провінцій на бій під час королівського похорону, і троє найсильніших — вихідці з Лопбурі, Кхората та Чайї — згодом дали свої імена регіональним стилям. Перший постійний ринг Таїланду було зведено у 1921 році в коледжі Суан Кулап. За короля Рами VII змагання отримали рефері, боксерські рукавички, раунди та західні боксерські ринги, а давніший стиль із мотузяними обмотками занепав.

Назва виду спорту

Сама назва є відносно недавньою. Бійці здавна називали своє мистецтво просто муай; термін «Муай Тай» увійшов до вжитку на початку XX століття, у документах з фізичного виховання, щоб відрізнити його від міжнародного боксу, який називали муай сакон. Термін «Муай Боран» було введено пізніше для опису досучасного бою, і нині він виконується переважно як показове мистецтво. Значна частина історії, яку тепер подають як загальноприйняту, була кодифікована наприкінці XX століття, коли Муай Тай визнавали національним видом спорту та частиною спадщини країни.

Обачне прочитання давніх переказів

Деякі з найпопулярніших оповідей про Муай Тай історики сприймають обережно. У статті Вікіпедії зазначається, що націоналістично налаштовані прихильники цього спорту, прагнучи утвердити його історію, створили версію, яка подекуди є необґрунтованою та вибудуваною на здогадках із коротких згадок у письмових джерелах. Найвідоміший приклад — народний герой Най Кханом Том, який нібито переміг низку бірманських бійців після падіння Аюттхаї; науковці доводять, що легенда, ймовірно, сформувалася у XX столітті. День Муай Тай досі відзначають на його честь 17 березня.

Читати далі: Що відбувається перед дзвоном